ГАЛЯТóВСЬКИЙ Іоаникій (? – 12.01.1688, Чернігів) – укр. письменник, церк.-освітній і громад. діяч.

У 40-х 17 ст. закінчив Києво-Могилянську колегію. Був одним з найосвіченіших людей на Україні. Викладав риторику в Києво-Могилянській колегії, 1659–1664 був її ректором. З 1669 до кін. життя – архімандрит Єлецького монастиря в Чернігові. Автор зб. проповідей «Ключъ разумѣнія...» (три вид.: 1659, 1663 і 1665, укр. перекл. – 1985), зб. богородичних оповідань «Небо новое…» (1665 і 1667) і «Скарбница потребная» (1676), теологічного трактату «Души людей умерлых» (1687) та низки полеміко-богослов. трактатів, написаних книжною укр. і польс. мовами, зокр. «Розмова Білоцерківська» (1676), «Стара Церква» (1678) і «Фундаменти» (1683). Найбільшим досягненням укр. полемічної л-ри 2-ї пол. 17 ст. були «Фундаменти», де Г. викладає і спростовує тридцять фундаментів єдності Русі з Римом. У трактатах «Лебідь» (1679) та «Алькоран» (1683) обстоював ідею загальнослов’ян. єднання у збройній боротьбі проти татаро-тур. експансії. Г. полемізував з юдаїзмом («Месія правдивий», 1669), ісламом («Магометів Коран», 1683), язичництвом («Боги поганські», 1686), сектантськими течіями («Софія мудрість», 1686). Створив перший вітчизняний курс гомілетики (теорія проповіді) – трактат «Наука, албо способъ зложеня казаня» (1659), доданий до зб. «Ключъ разумѣнія...», де виклав теоретичні засади барокової проповіді. Всі твори Г. (бл. 20) були надрук. за життя автора, деякі перекладалися ін. мовами, зокрема рос., рум., польс. Г. культивував типово барокові літ. форми і стилістичні прийоми, які панували в укр. письменстві 2-ї пол. 17 ст. Укр. мова творів Г. значною мірою наближена до народнорозмовної.

Тв.: Ключъ разумѣнія священиком, законным и свѣцким належачый. К., 1659; Наука, албо способъ зложеня казаня. К., 1659; Месіа правдивый. К., 1660; Небо новоє з новыми звѣздами сотворенноє. Л., 1665; Скарбница потребная. Чернігів, 1676; Stary Kościół. Новгород-Сіверський, 1678; Łabędź. Новгород-Сіверський, 1679; Alphabetum rozmaitym heretykom niewiernym. Чернігів, 1681; Alkoran. Чернігів, 1683; Ключ розуміння. К., 1985.

Літ.: Ісіченко І. Історія української літератури: епоха Бароко (XVII–XVIII ст.). Л., 2011; Історія української літератури: У 12 т. Т. 1. Давня література. К., 2014; Матушек О. Образ Богородиці в українській літературі другої половини XVII століття // Гуманітарна освіта у технічних вищих навчальних закладах. 2015. Вип. 32; Міщенко Н. Рецепція богородичних оповідань Іоаникія Ґалятовського в літературознавчому дискурсі ХІХ–ХХІ століть // Наукові записки Тернопільського національного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка. Серія: Літературознавство. 2015. № 42; Соломаха І., Богачевська І. Християнська антропологія Іоаникія Галятовського. Чернігів, 2008; Стратій Я. Ґалятовський Йоаникій // Філософська думка в Україні: Біобібліографічний словник. К., 2002; Сумцов Н. Иоанникий Галятовский // Киевская старина. 1884. № 1–4; Франко І. Зібрання творів: У 50 т. Т. 40. К., 1983; Шевчук В. Муза роксоланська. Українська література XVI–XVIII ст.: У 2 кн. Кн. 2. К., 2005; Яковенко Н. У пошуках нового неба: Життя і тексти Йоаникія Галятовського. К., 2017.

Чепіга Інна