БАНДУРИ́СТИ – укр. музиканти, творці й виконавці нац. героїчного епосу (дум, істор. пісень) під акомпанемент бандури. Спершу (16–19 ст.) – народні мандрівні співці, згодом (20–21 ст.) – профес. артисти, творчі колективи.

БАРДИНСЬКИЙ (роки життя невідомі) – укр. поет 18 ст., автор акровірша «Пѣснь святителю Христову Николаю» («Больша нѣсть земнымъ оборона»), опубл. у зб. духовних пісень «Богогласник».

БЕСТІАРІЙ (лат. bestiarium, від bestia — «звір», «тварина») – зб. відомостей про реальних і міфолог. тварин, камені і рослини, написаний прозою і віршами, супроводжується алегоричним тлумаченням. 

БІЛИ́ЦЬКИЙ Ждан (роки життя невідомі) – укр. письменник, шляхтич, ймовірний автор анонімної поеми «Epicedion» (з гр. «поховальний плач»). Цей твір пол. мовою з численними українізмами написаний в кін. 1584 – на поч. 1585 в с. Нижня Білка (нині с. Мала Білка Лановецького р-ну Терноп. Обл.). Поема створена на смерть князя Михайла Вишневецького і звеличує його військові та світські подвиги.

БІЛОРУСЬКО-ЛИТÓВСЬКІ ЛІТÓПИСИ (ін. назви – лит. літописи, західнорус. літописи, літописи Великого князівства Литовського) – пам’ятки середньовічної л-ри 15–17 ст. Перші відомості про ці літописи подали польс. письменники Я. Длугош, М. Бельський та М. Стрийковський. 

 «БІСЕР» – грец. флорілегій, перекладний зб. висловів і коротких істор. анекдотів з християнської та античної л-ри. Такі зб. були складені у Візантії і перекладені у 12–13 ст. на території Київ. або Галиц. землі.

БЛАГОСЛÁВ Ян (Blahosláv Jan; псевд.: Apteryx, Makarius, Blasius; 20.02.1523, Пршеров, Чехія – 24.11.1571, Моравський Крумлов, Чехія) – чес. церк. і освітній діяч, письменник, учений, педагог.

БОЖÉЦЬКИЙ Ян (Bożecki Jan, 17 ст.) – укр. і польс. хроніст, чернець, студент львів. колегіїї отців-єзуїтів.

БРИЖІЦЬКА Ірина Петрівна (17. 06. 1974, Гребінка Полтавської обл.) – укр. літературознавиця, канд. філол. наук (2010). Закінчила філол. фак-т Укр. держ. пед. ун-ту ім. М. П. Драгоманова (1996) та аспірантуру ІЛ (2008). Авторка канд. дисертації на тему «Творчість Марусі Вольвачівни, Марії Проскурівни та Тетяни Сулими в контексті української літератури кін. 19 – поч. 20 ст.» (2009). З 2008 – молодший наук. співробітник відділу видань літ.-наук. спадщини ІЛ, а з 2012 – наук. співробітник відділу давньої укр. літ-ри цього ж інст-ту.

БУЗАНОВСЬКИЙ Гнат (? – 1748, с. Максаки Менської сотні Чернігівського полку, тепер Менського району Черніг. обл.) – укр. поет І пол. 18 ст., студент і викладач Києво-Могилянської академії. Автор курсу риторики на 1729-1730 навч. роки, у якому вмістив поет. латиномовний панегірик «Вірш про Богдана Хмельницького». Б. називає Хмельницького захисником Руси і нащадком античного бога війни Марса, який прогнав з рідної землі «вороже польське плем'я», відзначає розсудливість, мужність і гуманізм гетьмана, порівнює його з Ахіллесом: «<...> Гнат Бузановський, порівнюючи Хмельницького з Ахіллом,  використовує постійний топос постренесансної літератури.  Водночас у цьому латиномовному творі Гнат Бузановський обігрує семантику не латиномовної,  а саме україномовної форми імені гетьмана» (Трофимук М. Провідні мотиви та ідеї латиномовної літератури XVI–XVIII ст. Слово і Час. 2014. №7. ).

Тв.: De Bohdano Chmielnicio versus // Україна. 1930. № 5-6; Українська література XVIII ст. К., 1987.

Літ:  Маслюк В. Латиномовні поетики і риторики ХVII – першої половини ХVIIІ ст. К., 1983.

Меркулов Максим