АНИ́СІЯ ПАРФÉНІВНА (Парфуновна, Парфюновна; роки життя невідомі) – укр. поетеса 17–18 ст., черниця, одна з найдавніших укр. жінок-поетес, про яких збереглися докум. свідчення.

Її ім’я зафіксоване в кількох варіантах поезії «Із болестію серца вопію до Бога» через акровірш. Перший варіант надрук. В. Гнатюк, тут читається ч. акровірша: «Інокиня Анисія», у другому варіанті, опубл. М. Возняком, читається: «Парфюновна С.», у третьому, надрук. В. Перетцом, – «Інокиня Анисія Парфуновна».

Зміст поезії розкриває історію дівчини, яка мала коханого, однак той через убогість не міг одружитися з нею, і вона пішла в монастир. За структурою вірш неправильно силабічний, на поширену тему барокової поезії про смерть і спокутування гріхів після неї. Написаний від імені чоловічого «я», він постає унікальним зразком т. зв. вченої поезії, створеної жінкою.

Літ.: Гнатюк В. Угроруський співаник І. Грядилевича // ЗНТШ. 1909. Т. 88; Возняк М. Матеріали до історії української пісні і вірші: У 3 т. Л., 1925. Т. 3; Перетц В. Исследования и материалы по истории украинской литературы 16–18 вв. М.; Л., 1962; Реєстр імен Українського біографічного словника: літери А–Б. К., 2008; Шевчук В. Загадкові пісні з рукопису І. Грядилевича // Дорога в тисячу років. К., 1990; Шевчук В. Із вершин та низин. Книжка цікавих фактів із історії української літератури. К., 1990.

Григорчук Юлія